Зустріч з батьками Героя України Лук’яновича Олександра

24 жовтня 2025 року в Поступельському ліцеї відбулася зустріч з батьками Героя України Лук’яновича Олександра, який народився в селі Поступель.

Олександр народився 20 лютого 1989 року.

У вересні 2021 року уклав контракт зі Збройними силами України. Ніс військову службу в 14-ій окремій механізованій бригаді.

У перші дні повномасштабного вторгнення росії в Україну його підрозділ брав участь у бойових діях на Київщині. Під час бою біля села Термахівка Київської області старший механік-водій танкового взводу танкової роти танкового батальйону військової частини А1008 Олександр Лук’янович знешкодив до трьох десятків одиниць техніки противника.

В бою 25 лютого 2022 року в результаті ворожого авіаційного удару Олександр Володимирович отримав смертельне поранення. Загинув разом із командиром танкового взводу Віталієм Сапилом.

Похований Олександр Володимирович Лук’янович у місті Володимирі Волинської області. У відважного захисника України залишились дружина, донька та син.

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Лук’яновичу Олександру Володимировичу присвоєно звання Герой України з удостояненням ордена «Золота Зірка» та «Почесний громадянин міста Ковеля» (посмертно), (рішення Ковельської міської ради від 28 липня 2022 року №24/38) .

На зустріч з батьками Героя у приміщенні ліцею зібралися вчителі, учні, щоб вшанувати світлу пам’ять Олександра хвилиною мовчання.

Батько Олександра у своїх словах розповів коротко про сина та подарував ліцею портрет Героя, прапор танкового батальйону 14 ОМБР ВЧ А1008, фотографії пам’ятних відзнак (Герой України з удостояненням ордена «Золота Зірка»). Дирекція ліцею в свою чергу подякувала батькам за героїзм молодого воїна, оскільки його життя - це приклад любові до України, мужності й внутрішньої гідності.

Ініціатором та організатором зустрічі був заслужений працівник культури України Іван Сидорук, який також звернувся до присутніх зі словами. Іван Васильович наголосив про необхідність шанувати пам’ять загиблих Героїв, які віддають за наше мирне сьогодення найцінніше – своє життя.

Ми вдячні батькам Олександра пані Надії та пану Володимиру, його побратимам, друзям, і кожному, хто зберігає цей живий вогонь пам’яті.

Низько вклоняємось перед усіма синами та доньками України, які боролись за мирне, щасливе майбутнє держави. Вічна пам’ять і слава їм!