Поради до іспиту

1.  Уникайте паніки. Нервуватися перед іспитом — це природно, але панікувати — непродуктивно, тому що ви не зможете мис­лити чітко.

2. Найшвидший і найбільш ефективний спосіб подолання відчуття стресу й пані­ки — це заплющити очі й зробити кілька повільних, глибоких вдихів і видихів. Це заспокоїть вашу нервову систему. Одно­часно можна проговорити про себе кілька разів: «Я спокійний і розслаблений» або «Я знаю, що зможу це зробити, і зроблю це добре».

3.  Якщо ви відчуваєте у своїй голові по­рожнечу — не панікуйте! Паніка тільки ус­кладнить процес згадування та сприйняття інформації. Натомість, спробуйте на хвили­ну зосередитися на повільному, глибокому подиху. Якщо ви все ж не можете згадати необхідної інформації, переходьте до іншого питання; поверніться до забутого пізніше.

4.  Після іспиту не потрібно марно гаяти час, засуджуючи та критикуючи себе за те, що, на вашу думку, ви зробили не так. Най­частіше власна самооцінка буває найбільш критичною. Привітайте і похваліть себе за те, що зробили правильно; візьміть корисне з того, що ви могли б, на вашу думку, зробити краще, і починайте підготовку до на­ступного випробування.

Якщо іспити справді змушують вас по­чуватися нездоровим, турбують або гнітять, не ховайте своїх почуттів. Поговоріть із кимось про це. У деяких культурах люди думають, що ділитися своїми почуттями й турботами з іншими — це неправильно. Але це єдиний спосіб одержання допомоги й підтримки! В Англії кажуть: «Проблема, якою ти поділився, — вирішена проблема». Отже, ви обов'язково маєте знайти того, з ким можете поділитися своїми турботами. Може, це буде ваш друг або член родини. Або викладач університету. Або лікар. Якщо одна людина не зможе вам допомогти, то зможе інший.

ЯК ПРОЙТИ ІСПИТ

10 КОРИСНИХ ПОРАД ВІД ПСИХОЛОГІВ

1. Шукайте допомоги: запитайте у вашого викладача або репетитора, як найефективні­ше підготуватися до іспиту і як поводитися на ньому.

2.  Влаштовуйте собі короткі перерви під час підготовки до іспиту. Якщо ваш мозок утомився, він нічого не зможе запам'ятати.

3.  Плануйте свій час.

4. Відведіть достатній час на сон; харчуй­теся розумно.

5.  Займайтеся фізичними вправами — прогулюйтеся, бігайте, займайтеся спортом або будь-якою фізичною активністю, при­ємною вам.

6.  Залишайтеся позитивно налаштова­ним — не думайте про майбутнє або про можливий провал.

7. Налаштуйтеся на перемогу й будьте го­тові зробити максимально від вас залежне.

8.  Будьте пильні — якщо ви почуваєтесь нездоровим, поговоріть із кимось про своє занепокоєння.

9.  Не будьте занадто розслабленим! Не­великий стрес навіть корисний, тому що змушує вас готуватися інтенсивніше.

10. Чиніть розумно — якщо обговорення іспиту із друзями засмучує вас — не робіть цього! Забудьте про складний іспит! Що ми­нуло, того не змінити й не виправити!

Невелика фінальна порада. Якщо ви зай­маєтеся ввечері, не лягайте спати одразу після навчання. Ваш мозок і далі аналізу­ватиме інформацію й нескоро заспокоїться. Краще влаштуйте собі невелику вечірню прогулянку.

ЯК НАВЧИТИСЯ СКЛАДАТИ ІСПИТИ

Підготовка до іспитів

Перш ніж почати підготовку до іспитів, варто обладнати місце для занять: забрати зайві речі, зручно розкласти потрібні під­ручники, посібники, зошити, папір, олівці тощо. Психологи вважають, що добре ввести в інтер'єр для занять жовтий і фіолетовий кольори, оскільки вони підвищують інтелек­туальну активність. Не треба переклеювати заради цього шпалери або міняти штори, досить якоїсь картинки в таких тонах, яку зрештою можна зробити й самому, вико­риставши, наприклад, техніку колажу.

Починаючи підготовку до іспитів, ко­рисно скласти план.

Для початку непогано було б визначити, хто ви — «сова» чи «жайворонок», і залежно від цього максимально завантажити ранкові або, навпаки, вечірні години.

Складаючи план на кожен день підго­товки, необхідно чітко визначити, що саме сьогодні вивчатимете. Не взагалі: «трохи позаймаюся», а що — саме сьогодні, які саме розділи якого предмета.

Звичайно, добре починати, поки не вто­мився, поки свіжа голова — із найважчого, з того розділу, який свідомо знаєте найгірше. Але буває й так, що займатися не хочеться, у голову нічого не йде, «немає настрою». У та­кому випадку корисно почати з того, що знаєте краще, з того матеріа­лу, який вам найбільше цікавий і приємний. Можливо, поступово справа піде.

Обов'язково вар­то чергувати роботу й відпочинок, скажімо, 40 хвилин занять, потім 10 хвилин — перерва. Можна в цей час вими­ти посуд, полити квіти, зробити зарядку.

Готуючись до іспи­ту, не треба прагнути до того, щоб прочитати й вивчити напам'ять весь підручник. Ко­рисно повторювати матеріал за контроль­ними запитаннями наприкінці розділів. Прочитавши запитання, спочатку згадайте й обов'язково коротко запишіть усе, що ви знаєте, і лише потім перевірте себе за під­ручником. Особливу увагу звертайте на під­заголовки глави або параграфа, на правила й виділений текст. Перевірте правильність дат, основних фактів. Тільки після цього уважно, повільно прочитайте підручник, виділіть головні думки — це опорні пункти відповіді.

Наприкінці кожного дня підготовки варто перевірити, як ви засвоїли матеріал: знову коротко запишіть плани всіх питань, які цього дня повторили.

При підготовці до іспитів корисно структурувати матеріал: складати плани, схеми, причому обов'язково робити це не подумки, а на папері. Така фіксація корисніша, бо просте пригадування, пов­торення подумки змішує здогади й реальні знання, а здогадуватися завжди легше, ніж згадувати. Виникає враження, що ти і так це знаєш, а коли треба переказати щось іншим, уголос, усе кудись зникає. Саме з цим часто бувають пов'язані випадки, коли здається, що ви знаєте, пам'ятаєте, а починаєте відповідати — і відповідь ви­ходить уривчаста, зім'ята. Тому такими прийомами добре користуватися і протя­гом навчального року при підготовці до­машніх завдань. До речі, тоді й до іспитів доведеться менше готуватися. Коли ви за­писуєте план відповіді, ви стаєте в позицію людини, яка передає свої знання іншим, тобто робите те саме, що й відповідаючи у класі або на іспиті. Плани корисні й то­му, що їх легко використати при коротко­му повторенні матеріалу.

Відповідайте на найважчі запитання пов­ністю, розгорнуто. Робіть це вголос — мамі, другові, кожному, хто захоче слухати, причо­му намагайтеся це робити так, як потрібно на іспитах. Дуже добре записувати відповідь на магнітофон, а потім послухати себе.

Перед усним іспитом корисно спробу­вати відповідати на найважчі запитання перед дзеркалом (бажано бачити себе на повний зріст), звертаючи увагу на позу, жести, вираз обличчя. Чому це треба роби­ти? У психології встановлено: що більше відрізняються стани людини, коли вона одержує інформацію (готується до іспиту) і відтворює її (складає іспит), то важче їй пригадувати потрібні факти. Готуються всі переважно вдома, сидячи, а то й лежачи, у спокійній обстановці, розслабившись, а відповідають — на іспиті, де з'являється напруження, хвилювання. Коли ви відпові­даєте і записуєте це на магнітофон, ви збли­жаєте ці два стани. Важливо, що відповідь подумки відрізняється від відповіді вголос: друга — коротка, стисла. Для того, щоб зро­бити її зрозумілою іншим, відповідь треба переказати. І тоді виявляється, що щось забули, щось у переказі здається блідою копією, щось зрозуміле як образ, картинка, а словами це передати важко. Коли ви пере­казуєте відповідь, ви включаєте особливий вид пам'яті — мовнорухову пам'ять, що допомагає відповідати не тільки подумки, а і вголос. Тільки так і з'ясовується, що ви знаєте насправді й чим можете поділитися з іншими, а що — тільки для себе (отже, це треба повторити), а чого, як виявляється, взагалі не знаєте.

Якщо в якийсь момент підготовки до іспитів вам починає здаватися, що це вив­чити неможливо й ви ніколи не зможете запам'ятати всього, що потрібно, подумайте про те, скільки ви вже знаєте, усвідомте, скільки вам ще треба буде пройти, щоб опа­нувати весь матеріал. Тільки робити це треба якомога конкретніше. Не: «Ой, Господи, я нічого не знаю» або «Я все одно нічого не встигну, то чи не краще все це кинути», а ві­докремити легкі або порівняно легкі для вас питання й теми від тих, на які ви дивитеся, як на китайську грамоту. Потім зосередьтеся на тому, що вам потрібно вивчити, немов пе­рекидаючи місток між знаним і незнаним.

Головне, ніколи не треба намагатися вивчити весь підручник напам'ять, а тре­ба завжди пам'ятати, що ваше завдання не визубрити, а зрозуміти. Тому зосереджуйте увагу на ключових думках.

Обов'язково розв'язуйте задачі (з мате­матики, фізики), розбирайте речення, слова (з мовних предметів) — так навчитеся добре виконувати практичні завдання; і не просто виконувати, але й розповідати повністю, вголос, як ви їх виконували, який був по­рядок ваших дії й міркувань.

Готуючись до іспиту, ніколи не думайте про те, що провалитеся, але, навпаки, по­думки малюйте собі картину тріумфу, легкі переможні відповіді. Думки про можливий провал недарма називають саморуйнівними. Вони не тільки заважають вам готуватися, створюючи постійне напруження й сум'яття в думках, займаючи в них головне місце, вони до того ж дозволяють вам нічого не робити або робити все абияк (навіщо пра­цювати, коли однаково нічого не вийде). Порада може бути такою: зосередьтеся на конкретних завданнях, продумуйте програму підготовки на кожен день і чітко виконуйте її. Обов'язково — складіть план відповіді на кожне запитання, причому кожний на окремому аркуші, щоб наприкінці дня ви бачили певне матеріальне вираження своєї праці.

За кілька днів обов'язково «програйте» подумки ситуацію іспиту, уявіть собі у всіх деталях інтер'єр, комісію, свою відповідь. Намагайтеся робити це якомога конкрет­ніше, докладніше. Але — увага! — скон­центруйтеся на виборі найкращої відповіді, найкращої форми поведінки, а на саморуй­нівні думки про провал, про власні страхи спробуйте не звертати уваги: не женіть їх, але і не «застрягайте».

Напередодні іспиту

Перед іспитом залиште один день на те, щоб знову повторити всі плани відповідей, а перед усним іспитом перекажіть їх комусь або самому собі перед дзеркалом так, на­чебто відповідаєте комісії. Не повторюйте білети один за одним, краще напишіть но­мери на листочках і тягніть, як на іспитах. Щоразу, перш ніж розповісти білет, згадайте й запишіть план відповіді. Якщо це вийшло легко, можете не відповідати — це питан­ня ви знаєте добре. Розповідайте тільки те, у чому відчуваєте ускладнення. При відповіді користуйтеся записаним планом — на іспиті можна підглядати в записи, зроблені при підготовці до відповіді. Стежте при цьому за своєю позою, жестами, мімікою, голо­сом. Знайте, що ваша мова, весь ваш вигляд мають виражати впевненість у собі і своїх знаннях. Відомо, що голос, поза, жести­куляція не тільки «видають» стан людини, але за принципом зворотного зв'язку здатні впливати на неї. Тобто, прийнявши впевнену позу, починайте говорити спокійним і впев­неним голосом — так ви насправді станете спокійнішим і впевненішим у собі.

Якщо ви хвилюєтеся, то напередодні уявіть собі си­туацію іспиту у всіх барвах, з усіма своїми почуттями, переживаннями, «страшни­ми думками»: от ви ввійшли у клас, от тягнете білет, сідає­те готуватися, виходите від­повідати, відповідаєте тощо. Отже, спочатку ви уявляєте, як у вас тремтять руки або сохне у горлі, а в голові не залишилося жодної думки, але ви тягнете білет, сідаєте на місце або читаєте завдан­ня на дошці під час письмо­вого іспиту, страх зникає, ви зосереджуєтеся й починаєте спокійно готуватися до від­повіді або виконувати завдання. Підходите до екзаменаційній комісії й упевнено відпові­даєте на всі запитання. Ще раз: уявіть собі все якомога конкретніше, у деталях, з усіма почуттями, переживаннями, діями, але так, як би ви хотіли, щоб усе відбулося, як має статися при успішному складанні іспиту.

Звісно, якщо у вас взагалі немає ніякого страху перед іспитом, то не треба його й уяв­ляти. Однак у цьому випадку подумайте, чи не занадто ви спокійні. Відсутність певного «передстартового» хвилювання також часто заважає гарним відповідям.

Якщо ж ви дуже боїтеся, спробуйте при­йом, названий «доведенням до абсурду». Постарайтеся якнайсильніше налякати себе. Уявіть собі всі найстрашніші под­робиці й наслідки. Якщо ви займаєтеся вдвох або у групі, спробуйте налякати одне одного. Таке граничне посилення страху зазвичай приводить людину до думки про те, що боятися, зрештою, нема чого і на­віть найважчі наслідки насправді не такі жахливі.

Кожному відомо: аби повністю підготу­ватися до іспиту, не вистачає всього однієї, останньої перед ним ночі. Це, однак, дур­ниця. Ви вже втомилися, і не треба себе перевтомлювати. Навпаки, з вечора пере­станьте готуватися. Умийтеся, погуляйте надворі. Виспіться якнайкраще, щоб встати з відчуттям здоров'я, сили, навіть деякої агресивності. Адже іспит — це своєрідна боротьба, насамперед боротьба із самим собою, у якій треба вміти за себе постояти. По дорозі на іспит можна просто погортати підручник.

Як поводитися на іспиті? Кілька корисних порад

Взявши білета, прочитавши завдання на дошці, ознайомтеся з питаннями й починай­те готуватися, виконувати те завдання, що, нехай зовсім ненабагато, але легше.

Напишіть приблизний план відповіді олівцем на чистому аркуші паперу. Складіть список усіх нюансів, які ви хочете згада­ти у своїй відповіді. Пишіть навіть те, що може спочатку здатися непотрібним, до­поможе вам у процесі пригадати ще якісь факти. Якщо вам вдасться це зробити, ви одразу відчуєте полегшення. Ви трохи за­спокоїтеся, голова почне працювати ясніше і чіткіше. Ви немов звільнитеся від нер­возності, і всю вашу енергію тепер можна спрямувати на відповідь на екзаменаційне питання.

Складання цього невеликого плану, найпевніше, забере у вас хвилин 20—25, і ви можете Помітити, що багато хто навколо вже відклав свої аркуші вбік. Не робіть так: це може потім вилізти вам боком. Якщо можете, прикріпіть аркуш зі своїм планом до аркуша з екзаменаційними запитаннями, і екзаменатор побачить, що ви потурбува­лися написати план відповіді заздалегідь, і що у вас методичний склад розуму. Коли мине 25 хв, можете розпрямитися й розсла­битися, тому що фактично ви вже відповіли на запитання й усе, що залишилося зроби­ти, — це переписати начисто. Поки будете переписувати, у голову можуть прийти нові думки, які дозволять ширше розкрити план, написаний олівцем.

Полегшіть роботу екзаменатора. Він або вона зарахують це у ваш актив, якщо вашу роботу буде легко читати й робити в ній позначки. Зрозумілий і чіткий почерк просто необхідний.

Якщо можливо, сформулюйте коротку відповідь на всі запитання у першому ж ре­ченні першого параграфа. У такий спосіб ви переконаєте екзаменатора, що зміст питання вам зрозумілий, і ви маєте правильне уяв­лення про предмет.

Якщо питання має кілька підпунктів, на­звіть кожен із них і підкресліть підзаголовки: тоді екзаменатор зможе швидко переглянути вашу роботу й одразу побачить, що вам треба сказати по кожному пункту.

Якщо ви говорите про якісь гіпотези або включаєте у свою відповідь дати тих чи ін­ших подій, підкресліть їх теж: знання дат одразу впадає в око екзаменаторові.

Упевніться, що в готовій відповіді є вступ, основна частина й висновок. Якщо ви пи­шете есе, то у вступі треба перелічити всі проблеми, які збираєтеся висвітлити, потім в основній частині роботи треба детально розгорнути всю проблему, а насамкінець додайте ходу своїх думок завершеності і пос­тавте крапку.

Що робити, якщо...

1. ...раптом виявилося, що вам попалося запитання, з якого ви можете сказати дуже небагато?

Не панікуйте, а одразу починайте записувати все, що колись чули із цього при­воду: чи з телепередачі, чи то з кінокомедії, із розмови з батьками чи друзями або з ен­циклопедії. У процесі написання ви можете ще щось згадати, можливо, із пройденого в класі або прочитаного. А можна зробити й так. Розділіть аркуш паперу навпіл. Ліво­руч напишіть, наприклад: «Що я знаю» (або просто поставте «+»), а праворуч — «Що мені невідомо» (або «—»). Сміливіше пишіть ліворуч усе, що вам спадає на думку, — пра­вила, приклади, окремі положення тощо. Нічого, якщо все це буде безладно. Праворуч записуйте питання, «діри», пункти, про які, як вам здається, ви нічого не можете сказа­ти. Час від часу переглядайте праву частину й викреслюйте все, що згадали. Наприкінці підготовки обов'язково складіть план від­повіді: краще відповісти не все, але те, що ви знаєте, викласти чітко й логічно.

2.  ...взагалі нічого не знаєте.

Не кажіть про це екзаменаторові, а говоріть будь про що, навіть верзіть якусь ахінею, на кшталт: «Перш ніж розповісти про творчість Пуш­кіна, треба поговорити про принципи по­етичної творчості взагалі...». Покажіть, що знаєте хоч щось. Хоча, звісно, краще грати за правилами.

3.  ...на півслові ви забули, про що треба говорити.

 Насамперед, не «губіть голови». Зберігайте спокій, хоча б зовнішній — таке може трапитися з кожним! Повторіть остан­ню фразу, спочатку так само, як і раніше, а потім, якщо зможете, іншими словами. За цей час згадаєте план відповіді: що ви вже розповіли? Чого стосується ця фраза? У більшості випадків це допомагає. Якщо це так — сміливо відповідайте далі. Якщо ні — подивіться на наступний пункт плану і по­чинайте розповідати його (навіть якщо вам тільки здається, що цей пункт наступний). Потім наприкінці відповіді завжди можна повернутися до того, що пропустили.

4.  ...ви вже майже скінчили-відповідати, і отут, нарешті, згадали, про що хотіли ска­зати, коли «втратили думку», або про що за­були сказати.

Нічого страшного. Закінчуйте говорити те, про що говорили, а потім ска­жіть те, що пропустили. У жодному разі не переривайте відповіді заради цього. Краще нехай про щось ви скажете пізніше, ніж уся відповідь виявиться нелогічною. Не говоріть: «Так, я ще забув сказати про...». Говоріть, наприклад, так: «А якщо повернутися до (назва пункту плану), я хотів би додати...» або так: «Крім того, треба сказати, що...», «Варто підкреслити...».

5.  ...вас не слухають.

 Не сприймайте це як особисту образу. Відповідайте далі, немов нічого не помітили.

6.           ...екзаменатор у різкій і неприємній формі перериває вас, вимагає щось уточнити, повторити.

  Або ще гірше, «кидає» неприєм­ні репліки. Здається, що всі змовилися вас завалити. Не думайте про це. Від вас потрібні мужність і зібраність, уміння не показувати образи. Сконцентруйте увагу на точній від­повіді. Відповідайте чітко й коротко. Тільки так ви зможете довести, що до вас ставляться несправедливо. У жодному разі не показуйте, що розлютилися, і не намагайтеся викликати жалощі до себе. Найефективніше — зберегти почуття власної гідності і так триматися.

7.  …ви обмовилися, і всі стали сміятися.

Не переймайтеся. Це може трапитися з кожним. Обмовлюються навіть професіонали — дик­тори радіо й телебачення. Посмійтеся разом з усіма — і все. Якщо ж цього крім вас уза­галі ніхто не помітив, говоріть далі, немов нічого не трапилось.

8. ...вам ставлять додаткове запитання.

Не лякайтеся. Не кваптеся з відповіддю. Можете сказати, що вам треба трохи подумати. Чітко визначте, чого стосується це запитання, якої відповіді воно вимагає. Перш ніж говорити, сформулюйте відповідь подумки. Часу на це потрібно зовсім небагато.

9. …ви помилилися.

Ну то й що? Помилки бувають у всіх. Якщо ви помітили помилку і знаєте, як її виправити, зробіть це. Якщо ж не впевнені, правильна ваша відповідь чи ні, відповідайте далі, начебто нічого не трапилось. Якщо вам вкажуть на помилку, і ви не впевнені у своїй правоті, краще по­годьтеся. Не бійтеся помилок! Учіться, ви­користовуючи помилки, краще розбиратися в засвоюваному матеріалі.

10. ...вам поставили оцінку нижчу за ту, на яку ви розраховували.

Не сперечайтеся, не доводьте. Під час вступних іспитів скорис­тайтеся правом на апеляцію.

І звичайно, ніколи не забувайте про по­чуття гумору — нехай воно не залишає вас і під час іспиту.

КОНТРОЛЬ НАД ЕКЗАМЕНАЦІЙНИМ СТРЕСОМ

Загальні поради: як упоратися з екзаменаційним стресом

Повірте в себе. Ви не змогли б навчати­ся на цьому курсі або брати той чи інший предмет, якби ви були на це не здатні. А це значить, що якщо ви виділите на це достат­ньо часу і підготуєтеся до іспиту належним чином, то обов'язково його складете, без зайвого хвилювання й занепокоєння.

Не намагайтеся завжди зробити все. За­вжди бути успішним і тягтися до зірок — Це прекрасно. Але при цьому необхідно дотри­муватися балансу. Думаючи, оцінка нижча за «відмінно» означає провал, ви зводите для себе гори марного стресу. Необхідно завжди намагатися робити все добре, але не забува­ти, що ніхто не може постійно залишатися ідеалом.

Плануйте й уживайте послідовних за­ходів для подолання проблем. Якщо чогось не розумієте в матеріалі курсу, то розладом і стресом ви не позбудетеся від проблем. Необхідно вирішувати їх спочатку, дотриму­ючись порад викладача або шукати допомоги в товаришів.

Не тримаєте все в собі. Шукаючи підтрим­ки у друзів і ділячись із ними своїми про­блемами, ви значно знижуєте свою тривогу перед майбутнім іспитом.

Дивіться на все у перспективі. Іспити мо­жуть здаватися вам найзначнішою подією зараз, але в контексті всього вашого дале­кого життя — це всього лише невелика її частина

Матеріал надала практичний психолог - Оніщук Мар'яна Володимирівна